Що нового у світі російського кінематографа

“`html
Якщо уважно подивитися на афіші наших кінотеатрів, то неважко буде помітити, що голлівудське кіно перемагає наше вітчизняне, як кількістю, так і рівнем передопрем’єрного галасу. Звісно ж, зараз у російському кінематографі вже немає явних ознак похмурого безчасся, які чітко простежувалися в період бурхливих дев’яностих, коли радянська кіношкола померла, а нове кіно народжувалося в муках відсутності фінансування. Але й про ренесанс говорити поки що рано.

Фахівці стверджують, що російське кіно стикається з труднощами залучення до залів глядачів через зміну смакових уподобань тих, хто ходить у кінотеатри. Сам похід у кіно став для багатьох дивовижкою, бо телевізор з його серіалами та кінопрем’єрами дає можливість отримати необхідні розваги, не піднімаючись з дивана. До того ж, з’явилася можливість дивитися кіно в мережі Інтернет, наприклад, на сайті , або ж завантажувати його на торент-трекерах.

У кінотеатри ходять переважно молоді люди, адже магія останнього ряду для поцілунків все ще робить похід у кіно ідеальним антуражем для романтичного побачення. А уподобання такої категорії глядачів відомі – їм треба екшн, спецефекти та красиві обличчя світових знаменитостей на весь екран. Тому російське кіно, не мудруючи лукаво, взяло курс на створення такого ж “попкорнового” кіно. На конвеєр поставлено створення блокбастерів або ж комедій, які сповідують принципи туалетного гумору, адже такі голлівудські фільми збирають гарну касу у всьому світі.

Але біда в тому, що на виході виходить дешева підробка, адже російські бюджети картин у рази, а то й у десятки разів, поступаються американським. Та й руку у створенні таких масових картин поки що наші кінодіячі не набили, звідси й сценарна основа часто буває на рівні жартів у “Камеді-клабі”, а гра акторів нічим не відрізняється від аншлагових виступів.

Але в Росії завжди були геніальні кінорежисери, які вміли знімати розумне кіно та перемагати на найпрестижніших кінофестивалях. За часів СРСР таке авторське кіно протистояло штампам виробничого, політичного та виробничого Держзамовлення. І такі самобутні сучасні «Тарковські» в країні є, але чи є для них місце в сучасному кінематографі, це дуже велике питання! На всю Росію є менше двох десятків залів, які спеціалізуються на показі фестивального або авторського кіно.

Інші ж чекають масового відвідувача, який купує напої та попкорн, адже це приносить прибуток. За статистикою продаж цих “супутників перегляду кіно” приносить власникам кінотеатрів дохід більший, ніж збори від продажу квитків. Тому криза в нашому кіно загрожує затягнутися, і державна підтримка чомусь абсолютно не обертається якісним проривом. Ось, до прикладу, обожнюваний у наших широтах Михалков, хоч і має доступ до державних грантів на створення фільмів, а в Європі його продукт був просто “освистаний” кінокритиками.

Ремонт дачі
“`